69-Т "Основи агрономії"
Шкідники і хвороби зернових культур.
Інтегрована система захисту
Особливо небезпечними шкідниками зернових на Україні є
клоп-черепашка, хлібні жуки, хлібна жужелиця, дротяники, шведська
муха та гусінь озимої совки.
Клоп-черепашка поширений у південних степових районах
України, зимує в листяній підстилці в лісах і полезахисних смугах.
Навесні, з настанням тепла(до20С) перелітає на посіви і в травні
відкладає яйця на сходах польових культур. У середині літа з личинок
утворюються клопи, які пошкоджують листя, колоски зернових
культур.
Хлібні жуки. Особливо шкідливі жук-кузька і жук-хрестоносець. Личинки їх живуть у грунті, підгризаючи корінці
рослин, а дорослі жуки живляться на колосі зерном різних злаків.
Найбільше їх буває на посівах у середині червня, під час
наливання і достигання хлібів. Самки відкладають яйця в грунт на
глибину10–20 см. Із них виплоджуються личинки, які живуть у грунті
два роки, а потім перетворюються на лялечок. Через14–20 днів із
129лялечок утворюються жуки, які в кінці травня– на початку червня
вилітають з грунту.
Хвороби зернових спричинюються шкідливими грибками,
бактеріями і вірусами. Збудниками грибкових хвороб(сажка, іржа
хлібів тощо) є спори, якими розмножуються грибки.
Тверда сажка уражає зерно пшениці. Поширена майже на всій
території України. Замість нормальних зерен утворюються здутості з
чорним вмістом– спорами грибка. Під час збирання врожаю спори
прилипають до поверхні зерна. Якщо таке зерно висіяти, то одночасно
з ним проростатимуть і спори сажки, утворюючи тонкі нитки, які
проникають у паростки пшениці.
Розвиваючись усередині рослини, грибок розростається і під час
формування зав’язі квіток проникає в них, утворюючи величезну
кількість спор. Хвороба може бути причиною зниження схожості і
густоти посівів внаслідок загибелі уражених рослин.
Пухирчаста сажка кукурудзи виявляється майже скрізь, де
вирощують кукурудзу. Проявляється хвороба на качанах, волоті,
стеблах, репродуктивних бруньках, листках і повітряних коренях.
Шкідливість пухирчастої сажки полягає у випаданні уражених
молодих рослин, неродючості качанів при ранньому їх зараженні або
значному недоборі врожаю внаслідок ураження різних органів рослин.
Зниження врожаю кукурудзи внаслідок пухирчастої сажки залежить
від розміру й кількості здуття на одній рослині. Здуття великих
розмірів знижують урожай у середньому на60% і більше, середньої
величини– на25% і невеликі– на10%. Шкідливість двох здуттів на
одній рослині втричі більша.
Стеблова іржа уражає багато культурних злаків. Зустрічається
майже скрізь, але її шкідливість виявляється тільки в деяких західних
районах України. Збудником хвороби є гриб, який з’являється
наприкінці вегетації рослин. Зимує на уражених рослинних рештках,
особливо на стерні, проростає навесні після періоду спокою при
температурі9–29С і вологості повітря95–100%.
Лінійна іржа інтенсивніше проявляється на ранніх посівах
озимої і пізніх ярої пшениці. Інколи при значному розвитку лінійної
іржі недобір урожаю становить60–70%.
Бура іржа поширена в Лісостепу та на Поліссі. Утворюється на
листках у вигляді червоно-бурих подушечок(пізніше чорних). На
Україні збудник іржі зимує на посівах озимих культур. Протягом літа
утворюється кілька поколінь спор. Джерело інфекції– пирій, житняк.
У хворих рослин зменшується площа листків, знижується врожай на
20–30%.
Жовта іржа розвивається з весни до пізньої осені. Уражає всі
надземні органи злакових культур. У хворих рослин утворюються
лимонно-жовті подушечки, які в кінці вегетації чорніють.
Борошниста роса– збудник– гриб. Хвороба зернових, бобових
та інших культур. Захворювання виявляють всередині літа появою на
листі(частіше з верхнього боку) білого нальоту, який згодом стає
борошнистим, а ще пізніше набуває рожевого чи коричневого відтінку.
Уражене листя робиться крихким.
Інтегрована система захисту зернових культур.
Озимі зернові культури. Період освоєння сівозмін та
планування розміщення культур. Із метою обмеження шкідливості
хлібної жужелиці, злакових кліщів, кореневих гнилей, септоріозу,
фузаріозу колоса й зерна, фітонематод, однорічних і багаторічних
бур’янів проводять заходи: освоєння сівозмін із насиченням
колосовими культурами не більше40–50% і часткою колосових у
структурі попередників озимих до10–15%; вибір кращих поперед-ників, що забезпечують задовільний фітосанітарний стан(зайняті та
сидеральні пари, зернобобові, багаторічні трави, льон); вибір
рекомендованих сортів відносно стійких або витривалих до комплексу
шкідливих організмів.
Після збирання попередника. З метою формування
сприятливих умов для одержання своєчасних сходів, а також росту й
розвитку рослин, що зумовлює підвищення їх стійкості проти
шкідливих організмів– впроваджують вологозберігаючі системи
обробітку грунту та оптимальної системи удобрення з урахуванням
зональних умов, попередників, фітосанітарної та погодної ситуацій.
Допосівний період. Для зменшення забур’яненості поля,
знищення яєць, личинок та гусениць шкідників, що перебувають у
грунті, мишовидних гризунів, знищення запасу інфекції борошнистої
роси, іржастих хвороб, септоріозів– поля культивують та боронують у
міру з’явлення сходів падалиці й бур’янів з урахуванням вологості
верхнього шару грунту та погодних умов у допосівний період.
Для зменшення кількості озимої та інших видів підгризаючих
совок– випускають трихограму на початку масового відкладання яєць
метеликами другого покоління і через5–8 днів. Норма випуску в
перший строк– 30 тисяч самок трихограми, у другий залежно від
кількості яєць совок.
Із метою отримання здорового садивного матеріалу проводять
післязбиральне очищення, сушіння і сортування насіння та доведення
його до високих посівних кондицій відповідно до стандарту.
За1–15 днів до сівби. З метою захисту посівів від усіх видів
сажок, гельмінтоспоріозних і фузаріозних кореневих гнилей,
пліснявіння насіння, снігової плісняви– протруюють насіння
препаратами: віта вакс, байтан універсал, берет, дерозал, раксил,
бенлат, паноктин.
Для підвищення стійкості рослин проти вірусних хвороб та
інших шкідливих факторів, одночасно з протруєнням насіння
обробляють мікроелементами і регуляторами росту(емістимом С,
прометом400).
Період сівби. Для обмеження розмноження багатьох видів
шкідників, збудників хвороб та підвищення стійкості рослин проти
комплексу несприятливих факторів– сівбу рекомендується проводити
в середині оптимальних строків.
Із метою зниження чисельності хлібної жужелиці та інших
ґрунтових шкідників і оптимізації азотного живлення пшениці–
вносять аміачну воду або безводний аміак( 20–30 кг/га азоту) під
передпосівну культивацію після колосового попередника.
Фаза сходів третього листка(1-й етап органогенезу). Для
захисту посівів від цикадок, злакових попелиць, вірусних хвороб,
пшеничної та шведської мух, підгризаючих совок, хлібної жужелиці
– проводять обприскування(крайове, вибіркове в осередках розмно-ження шкідників або суцільне) такими препаратами: базудин, БІ-58
новий, вола тон, нурел Д, проти попелиць– карате, шерпу, арріво,
кінмікс.
Фаза осіннього кущення(2-й етап органогенезу). Для захисту
посівів від хлібної жужелиці(4–6 личинок на1 м²)– їх обприскують
тими самими препаратами, що й у фазі сходів.
Від борошнистої роси в районах її стабільного і сильного
виявлення за умов теплої тривалої осені посіви обприскують одним із
фунгіцидів: тілтом, корбелем, імпактом, байлетоном, рейдером,
рексом, топситном М тощо.
Фаза осіннього кущення(2-й етап органогенезу) та протягом
зими. Для захисту посівів від полівок та інших мишовидних гризунів
(3–5 колоній на1 га і більше) – у жилі нори розкладають зернові
принади, отруєні гліфтором. Також розкладають у наземний спосіб
восени, взимку та навесні бактородентициду зернового на відстані
10– 15 м один від одного та по одному в кожну нору.
Відновлення весняної вегетації. Ослаблені, зріджені, пошкод-жені хлібною жужелицею, пшеничними мухами та дротяниками
посіви підживлюють азотними добривами, прикореневим способом
(40–60 кг/га азоту).
Фаза весняного кущення(3-й етап органогенезу). Для захисту
посівів від бур’янів застосовують гербіциди: дікопур Ф, дезормон,
діален С, агритокс, базагран– новий, ковбой, гранстар, хармоні,
лонтрім, дікуран-форте.
Фаза виходу в трубку(4–7 етапи органогенезу). Проти
клопа-черепашки посіви обприскують одним із препаратів: волатоном
500, БІ-58 новим, карате, шерпою, мастаком, сумітіоном тощо. При
своєчасному проведенні обприскування часто обмежуються лише
обробкою крайових смуг посіву завширшки до100 м.
Проти борошнистої роси посіви обприскують фунгіцидами:
байлетоном, тілтом, імпактом, топсином М, альто, рейдером, рексом,
танго тощо.
Проти іржастих хвороб застосовують байлетон, тілт, імпакт,
тілт-преміум, альто400, арчер, фолікур, рекс, танго тощо.
Від церкоспорильозної кореневої гнилі пшениці посіви
обробляють бенлатом, фундазолом, спортаком, дерозалом.
Від септоріозу, гельмінтоспоріозних плямистостей посіви
обприскують байлетоном, тілтом, імпактом, спортаком, тілт-преміумом, арчером.
Фаза колосіння– цвітіння(8–9 етапи органогенезу). Для
захисту посівів від борошнистої роси, септоріозу, іржастих хвороб,
гельмінтоспоріозних плямистостей при сприятливих для їх
розвитку умовах посіви обприскують рекомендованими для4–7 етапів
фунгіцидами.
Від фузаріозу та септоріозу в роки з теплою та вологою
погодою посіви обробляють фолікуром, фолікуром БТ, імпактом.
Від п’явиць обприскують вогнища масового розмноження
шкідника пшениці одним із препаратів: золоном, БІ-58 новим, карате,
шерпою, фастаком, сумі-альфою тощо.
Фаза формування зерна(10-й етап органогенезу). Проти
злакових попелиць, хлібних жуків та трипсів посіви обробляють БІ-58
новим, золоном, карате, кінміксом, шерпою, фастаком, сумі-альфою.
Закінчення формування– наливання зерна(10–11 етапи
органогенезу). Від клопа-черепашки, хлібних жуків, хлібної
жужелиці, злакових трипсів, попелиць посіви обробляють інсекти-цидами, вказаними вище.
Достигання– повна стиглість зерна(12-й етап органогенезу).
У першу чергу в оптимально стислі строки слід збирати прямим
комбайнуванням пшеницю з високою якістю зерна( сильна, цінна), а
також найбільш заселену клопом-черепашкою й уражену фузаріозом
та іншими хворобами зерна. На полях під повторну озимину збирати
врожай рекомендується якомога раніше потоковим способом з
одночасним подрібненням і вивезенням соломи, негайним лущенням
стерні.
134
Післязбиральний період. Зерно очищують та просушують до
стандартної вологості14%. Розміщують його окремими партіями з
однаковим ступенем ураження фузаріозом.
Допосівний і посівний періоди. Для зниження чисельності
шкідників та бур’янів, знищення збудників хвороб необхідно
дотримуватись сівозмін, проводити лущення і зяблевий обробіток
грунту. Для захисту посівів ярого ячменю та пшениці від усіх видів
сажок, кореневих гнилей, пліснявіння насіння проводять протруєння
насіння із зволоженням або водною суспензією(10 л води на1 т)
одним із препаратів: байтаном, байтаном універсалом, бенлатом,
фундазолом, беретом, вітаваксом, дерозалом, раксилом тощо.
Проти сажок і кореневих гнилей вівса насіння протруюють
препаратами: бенлатом, фундазолом, вітаваксом.
З метою обмеження шкідливості шведських мух, смугастої
хлібної блішки, п’явиць, попелиць сівбу слід проводити в гранично
стислі строки на початку оптимального весняного періоду.
Сходи– 3-й листок(1–2 етапи органогенезу). Для захисту
посівів від смугастої хлібної блішки, шведських мух, п’явиць–
обприскування крайових смуг завширшки до100 м застосовуючи
децис, золон, карате, БІ-58 новий, сумі-альфу, волатон500.
Кущення(3-й етап органогенезу). Для боротьби з однорічними
дводольними бур’янами(10–50 шт/м²) для обприскування
застосовують один з гербіцидів: агрітокс; з однорічними дводольними:
базагран, базагран-новий, банвел, діален С тощо; з однорічними
злаковими: ілоксан, пума-супер; з однорічними та деякими
багаторічними дводольними: ковбой, крос.
Для захисту посівів пшениці та ячменю від клопа-черепашки
(3–4 особини на1 м²) обприскування БІ-58 новим, карате, сумітіоном,
ф’юрі.
При своєчасному проведенні обприскування(період масового
заселення посівів) часто достатньо обмежитися обробкою крайових
смуг завширшки до100 м.
Вихід у трубку(4–7 етапи органогенезу). Захист посівів від
личинок п’явиць проводять шляхом обприскування крайових смуг або
осередків інсектицидами, рекомендованими проти жуків у період
сходів.
Для захисту посівів пшениці та ячменю від борошнистої роси,
усіх видів іржі, септоріозу, гельмінтоспоріозних плямистостей
застосовують один із фунгіцидів: альто400, арчер, байлетон, байфідан,
бампер, імпакт, рекс, корбель, райдер, танго, тілт-преміум.
Овес проти борошнистої роси, іржі, септоріозу обприскують
альто400 або байфідоном.
Фаза колосіння(8-й етап органогенезу). Якщо в цей період
спостерігається зараженість рослин пшениці та ячменю борошнистою
росою, септоріозом, або плямистостями і складаються сприятливі
для їх розвитку погодні умови, ефективним є обприскування рослин
фунгіцидами, рекомендованими для фази виходу рослин у трубку.
Цвітіння– формування зерна пшениці та ячменю (9–
10 етапи органогенезу). Для захисту посівів від злакових попелиць
(15–25 особин на стебло) застосовують інсектициди: БІ-58 новий,
золон, карате, ф’юрі.
Проти личинок клопа-черепашки(понад дві особини на1 м²)
посіви обприскують карате, сумі-альфою, суміцидином, кінміксом.
На вівсі в період викидання волоті– формування зернівки
проти злакових попелиць(понад10–15 особин на стебло) та
вівсяного трипса(50–60 личинок на волоть) застосовують БІ-58
новий.
Повна стиглість зерна(12-й етап органогенезу). Для
зниження чисельності та шкідливості хвороб і шкідників необхідне
своєчасне збирання врожаю з негайним лущенням стерні.
Післязбиральний період. Із метою запобігання перезараження
зерна хворобами проводять очищення та просушування його до
стандартної вологості14%.
Кукурудза. Передпосівний період. У сівозміні кукурудзу слід
розміщувати після кращих попередників(озима пшениця і картопля),
повертаючи її на попереднє місце не раніше ніж через2–3 роки. Цього
достатньо для повного біологічного очищення грунту від більшості
хвороб.
Органічні і мінеральні добрива вносять із метою оптимізації
мінерального живлення рослин кукурудзи, а також підвищення
стійкості проти хвороб і шкідників. На підвищення стійкості рослин
впливають також і мікродобрива– сірчанокислий марганець і
сірчанокислий цинк.
Основний обробіток грунту спрямований на ефективне приду-шення шкідливих організмів і створення сприятливих для рослин
повітряного, водного і поживного режимів. Обробіток грунту включає
лущення стерні після колосових попередників, а після соняшнику,
кукурудзи та інших крупно стеблових культур– дискування і зяблеву
оранку. Глибока зяблева оранка сприяє знищенню джерел інфекції
пухирчастої та волотевої сажок, кореневих та стеблових гнилей,
хвороб листків та качанів.
Одним із важливих заходів, які запобігають розвитку хвороб та
шкідників кукурудзи, є протруювання насіння. Його проводять для
захисту насіння в період проростання від пліснявіння, кореневих і
стеблових гнилей, пухирчастої сажки. Протруювання здійснюють на
насіннєвих заводах, для цього використовують вітавакс200, (2 кг/т),
вітавакс200 ФФ(2,5–3 л/т), максим(1 л/т). Насіння обробляють
водяною суспензією препаратів або способом зволоження:5–8 літрів
води на1 т насіння. Протруювання проводять за2–3 місяці до сівби.
Ефективність протруювачів підвищується при використанні
плівкоутворюючих полімерів(метод інкрустації): полівінілового
спирту(ПВС) та натрієвої солі карбоксилметилцелюлози(NaКМЦ)
тощо.
Для захисту сходів від дротяників при чисельності понад
3–5 особин на1 м² у до посівний період насіння обробляють прометом
400,(25 л/т).
Під час внесення гербіцидів перед сівбою враховують тип
забур’яненості поля, грунтово-кліматичні та інші зональні властивості
вирощування кукурудзи, чергування культур у сівозміні, хімічні й
фітосанітарні властивості окремих препаратів. На полях, засмічених
злаковими бур’янами застосовують дуал, ерадикан, з негайним
загортанням у грунт на глибину7–8 см. На площах із змішаним
видовим складом бур’янів вносять комбінований препарат прім-екстра
або харнес.
Сівба. Для одержання дружніх сходів масову сівбу кукурудзи
проводять у стислі строки( протягом5–7 днів) після настання стійкої
середньодобової температури грунту на глибині10 см10–12°С.
Занадто ранні строки сівби кукурудзи призводять до пліснявіння
насіння, пізні– до втрати вологи, посиленого розвитку сажкових
хвороб, а також ризику неповного достигання качанів.
Післяпосівний період. Для підвищення польової схожості
насіння і знищення його пліснявіння, ураженості кореневими і стебло-вими гнилями в умовах недостатнього зволоження рекомендується
коткування грунту.
Для знищення однорічних бур’янів при їх проростанні після
сівби кукурудзи рекомендується дворазове боронування: після появи
сходів та у фазі2–3 листків. Під час вегетації можлива міжрядна
культивація на глибину6–8 см. Якщо до сівби вносили гербіциди, то
культивацію проводять на глибину4–6 см з метою запобігання
вивертання препаратів на поверхню грунту.
Із хімічних заходів проти однорічних та дводольних видів
бур’янів до появи сходів культури грунт обприскують одним із
препаратів: аценітом, дуалом, стомпом, харнесом.
Період сходів– 3–5 листків. При наявності в посівах 5–
10 шт./м² і більше однорічних бур’янів, для обприскування засто-совують гербіциди: базагран, базагран– новий, банвел тощо.
Проти коренепаросткових бур’янів, при наявності2–3 шт./м²,
застосовують– діален С та інші рекомендовані препарати.
Проти багаторічних злакових видів– телл(40 г/га).
Період викидання волоті. Проти кукурудзяного метелика
випускають трихограму в два строки: на початку і в період масового
відкладання яєць шкідником. Норма при першому випуску– 50 тис.
самок на1 га, при другому– залежно від кількості яйцекладок на
100 рослин: до3-х кладок– 50 тис., 3–5 – 100 тис.,6–8 – 150 тис.,
понад8–200 тис. на1 га.
У період масового відродження гусениць і при пошкодженні
понад18–20% рослин посіви обприскують препаратами: арріво,
децисом, карате та іншими рекомендованими препаратами.
Збирання врожаю рекомендується проводити в стислі строки і
на низькому зрізі(8–12 см) зменшує чисельність гусениць
кукурудзяного метелика й ураженості качанів фузаріозом,
нігроспорозом, пліснявінням і сажковими хворобами.
Післязбиральний період. Відразу після збирання врожаю слід
провести дискування поля дисковими боронами в два сліди у
перпендикулярних напрямах, а після цього– зяблеву оранку, що
сприяє зменшенню чисельності кукурудзяного метелика та поширення
хвороб. Зібрані качани підсушують на токах чи в спеціальних
сушарках до вологості не вище16%. Обмолот качанів насіннєвої
кукурудзи, калібровку зерна та доведення його до посівних кондицій
проводять на насіннєвих заводах.
Шкідники зерна і продуктів переробки під час зберігання.
Система захисту зернових запасів
Комірний довгоносик (Sitophilus granarius L). Належить до
ряду жуків, родини довгоносиків.
Зимують всередині зерна: жук, личинка і лялечка, а поза зерном
– жук, який ховається в глибину зернового насипу, у щілини стін і
підлоги або в землю під підлогою.
Яйця самка відкладає в зерно пшениці, жита, ячменю, вівса,
рідше в зерно кукурудзи, у вигризене нею заглиблення. Отвір
заливається потім рідиною, яка, тверднучи, утворює пробочку.
Пошкоджене довгоносиком зерно пшениці втрачає в масі до
50% і більше, а зерно кукурудзи– до23%, майже цілком втрачає
схожість, стає непридатним для споживання, бо може спричинити
розлад травлення і запалення кишок. Порушуючи оболонку зернини,
комірний довгоносик полегшує живлення кліщам і борошноїдам, які
не можуть живитися цілим зерном. Він переносить мікроорганізми, що
спричинюють самозігрівання і псування зерна яке зберігається.
Рисовий довгоносик (Sitophilus oryzae L). Належить до ряду
жуків, родини довгоносиків.
Розмножується як комірний довгоносик, відкладаючи яйця в
зерно по одному; всього самка може відкласти понад500 яєць. Дає до
3–4 поколінь у центральних областях і до4–5 в Криму. На півдні
розвивається і в польових умовах, заражуючи зерно в колосках.
Рисовий довгоносик порівняно з комірним більше
пристосований до живлення сухою їжею і може розвиватись у зерні
пшениці з вологістю до10%. Він багатоїдніший, ніж комірний
довгоносик, і пошкоджує рис, пшеницю, жито, ячмінь, кукурудзу,
сорго, висівки, сухарі, хліб, печиво, макарони, каштани і сухі яблука.
Борошняний хрущак (Tenebriomolitor L). Належить до ряду
жуків, родини чорнишів.
У неопалюваному приміщенні личинка зимує в щілинах, у на-сипу борошняних продуктів, де розвивається1-ше покоління шкід-ника. У теплих приміщеннях може бути2-ге покоління. Перезимувала
личинка весною заляльковується.
Жуки літають увечері і вночі та відкладають яйця на борошно й
інші продукти, у щілини стін, на поверхню мішків. Усього самка
відкладає в середньому близько300 яєць. Вони розвиваються від4-х
до19 днів; личинки– від280 до600 днів.
Личинки живляться переважно борошном і висівками, а також
крупою, крохмалем, печеним хлібом, сухарями. Личинки можуть три-валий час голодувати. Відомі випадки, коли личинки пошкоджували
дерев'яні частини будівель і тканину мішків. У природі личинки
трапляються іноді в торфі, який зберігається, в грунті і в деревині
пеньків.
Малий борошняний хрущак (TriboliumconfusumDuv.). Нале-жить до ряду жуків, родини чорнишів.
Зимує в холодних приміщеннях жук, і тут розвивається2–3 по-коління. У теплих приміщеннях розвивається цілий рік і дає до4-х по-колінь.
Жуки і личинки малого борошняного хрущака живляться
борошном, висівками, манною крупою та багатьма іншими про-дуктами.
Хлібний точильщик(StegobiumpaniceumL.). Належить до
ряду жуків, родини точильщиків.
Шкодять личинки. Вони пошкоджують крупу, локшину, мака-рони, сухарі, галети, тютюн, перець, чай та деякі інші продукти. У
продуктах після виходу жуків видно дрібненькі, діаметром до2 мм,
отвори.
Капровий жук(Trogoderma granarium Ev.). Належить до ряду
жуків, родини шкіроїдів.
Зимують тільки личинки, ховаючись у вузьких щілинах і трі-щинах стін зерносховищ. Заляльковуються всередині личинкової
шкірки, що лопнула. Лялечка при30°С розвивається4–5 днів.
Шкодять тільки личинки, які живляться зерном пшениці, яч-меню, вівса, кукурудзи, проса, сорго та їх продуктами переробки.
Пошкоджуються також макарони, печиво та інші борошняні вироби.
Борошняний кліщ (Acarussiro L.). Належить до класу павуко-подібних, підкласу кліщів, ряду акариформних, родини борошняних
кліщів.
Кліщ розвивається швидко: за оптимальних умов для розвитку
1-го покоління потрібно близько15 днів. Він не розмножується при
вологості зерна менш як13% і вологості борошна12%.
Борошняний кліщ пошкоджує зерно злакових культур, крупу,
висівки, борошно, різне насіння та інші продукти, що зберігаються.
Живлення зерном злаків та продуктами переробки їх найсприятливіше
для кліща, але він не може заглиблюватись у цілі, непошкоджені
зернини і проникає в них через тріщини або через пошкодження,
заподіяні зерну комахами.
Система захисту зернових запасів.
Профілактичні заходи.
1. Будівництво вдосконалених зерносховищ за типовими
проектами.
2. Регулярне прибирання складів, млинів, прискладової те-риторії та очищання транспортних засобів, тари і машин від решток
зерна та сміття.
3. Підтримання визначеної інструкціями та стандартами тем-ператури і вологості зерна.
Винищувальні заходи.
Механічний і фізичний методи боротьби.
1. Змітання або збирання промисловими пилососами
шкідників зі стін, підлоги та обладнання.
2. Очищення зерна.
3. Охолодження зерна відповідно до інструкцій про
зберігання. При температурі нижче10°С сповільнюється або
припиняється розвиток шкідників, а при0°С багато з них гинуть.
4. Використання відповідно до діючих інструкцій високих
температур для знезаражування сухофруктів, сухарів та деяких інших
продуктів.
5. Використання нових досягнень у фізичному методі
боротьби із шкідниками: гамма-проміння, струмів високої частоти,
вакууму.
Хімічні заходи захисту.
Для дезінсекції незавантажених складів застосовують вологу
аерозольну обробку та фумігацію.
Вологу дезінсекцію рекомендується проводити в приміщеннях
заражених нестійкими проти пестицидів шкідниками– кліщами-борошноїдами, вогнівками, молями тощо. Приміщення, в яких
виявлено комірні і рисові довгоносики, зерновий шашіль, хрущаки та
інші найбільш небезпечні і стійкі проти пестицидів шкідники,
доцільно піддавати фумігації або аерозольній обробці.
Незавантажені склади обробляють перед засипкою в них зерна
нового врожаю при температурі не нижче12°С, коли шкідники
знаходяться в активному стані. Для цієї мети використовують вен-тиляторні обприскувачі. Одночасно знезаражують прискладську те-риторію, зерноочисну техніку, інвентар, транспортери, дерев’яні щити
тощо. Перед обробкою проводять ретельну очистку приміщень та
обладнання.
Для вологої дезінсекції(крім обробки проти кліщів) використо-вують інсектициди: арріво, карате, суміцидин, фастак.
Допуск людей і завантаження складів дозволяється через строки
після обробки: карате– 72 год, фастак–20 днів, інші препарати– через
24 год.
Аерозольну дезінсекцію застосовують у тому разі, коли склад
заселений найбільш небезпечними видами твердокрилих, але
профумігувати його через недостатню герметичність чи близькість до
житлових приміщень(менше50 м) – неможливо. Роботи виконують за
допомогою спеціальних аерозольних генераторів.
Фумігація. Широко застосовується на хлібоприймальних під-приємствах, у колективних та насінницьких господарствах для об-робки складів, млинів, елеваторів, зерна насінного і продовольчо-фуражного призначення, борошна, крупи, сухих овочів та іншої
сільгосппродукції.
Фумігаційні роботи виконують із суворим дотриманням правил
безпеки, обумовленими відповідними інструкціями. У них визначені
також умови підготовки об'єктів до знезаражування і введення їх до
експлуатації після дезінсекції.
Шкідники і хвороби зернових культур.
Інтегрована система захисту
Особливо небезпечними шкідниками зернових на Україні є
клоп-черепашка, хлібні жуки, хлібна жужелиця, дротяники, шведська
муха та гусінь озимої совки.
Клоп-черепашка поширений у південних степових районах
України, зимує в листяній підстилці в лісах і полезахисних смугах.
Навесні, з настанням тепла(до20С) перелітає на посіви і в травні
відкладає яйця на сходах польових культур. У середині літа з личинок
утворюються клопи, які пошкоджують листя, колоски зернових
культур.
Хлібні жуки. Особливо шкідливі жук-кузька і жук-хрестоносець. Личинки їх живуть у грунті, підгризаючи корінці
рослин, а дорослі жуки живляться на колосі зерном різних злаків.
Найбільше їх буває на посівах у середині червня, під час
наливання і достигання хлібів. Самки відкладають яйця в грунт на
глибину10–20 см. Із них виплоджуються личинки, які живуть у грунті
два роки, а потім перетворюються на лялечок. Через14–20 днів із
129лялечок утворюються жуки, які в кінці травня– на початку червня
вилітають з грунту.
Хвороби зернових спричинюються шкідливими грибками,
бактеріями і вірусами. Збудниками грибкових хвороб(сажка, іржа
хлібів тощо) є спори, якими розмножуються грибки.
Тверда сажка уражає зерно пшениці. Поширена майже на всій
території України. Замість нормальних зерен утворюються здутості з
чорним вмістом– спорами грибка. Під час збирання врожаю спори
прилипають до поверхні зерна. Якщо таке зерно висіяти, то одночасно
з ним проростатимуть і спори сажки, утворюючи тонкі нитки, які
проникають у паростки пшениці.
Розвиваючись усередині рослини, грибок розростається і під час
формування зав’язі квіток проникає в них, утворюючи величезну
кількість спор. Хвороба може бути причиною зниження схожості і
густоти посівів внаслідок загибелі уражених рослин.
Пухирчаста сажка кукурудзи виявляється майже скрізь, де
вирощують кукурудзу. Проявляється хвороба на качанах, волоті,
стеблах, репродуктивних бруньках, листках і повітряних коренях.
Шкідливість пухирчастої сажки полягає у випаданні уражених
молодих рослин, неродючості качанів при ранньому їх зараженні або
значному недоборі врожаю внаслідок ураження різних органів рослин.
Зниження врожаю кукурудзи внаслідок пухирчастої сажки залежить
від розміру й кількості здуття на одній рослині. Здуття великих
розмірів знижують урожай у середньому на60% і більше, середньої
величини– на25% і невеликі– на10%. Шкідливість двох здуттів на
одній рослині втричі більша.
Стеблова іржа уражає багато культурних злаків. Зустрічається
майже скрізь, але її шкідливість виявляється тільки в деяких західних
районах України. Збудником хвороби є гриб, який з’являється
наприкінці вегетації рослин. Зимує на уражених рослинних рештках,
особливо на стерні, проростає навесні після періоду спокою при
температурі9–29С і вологості повітря95–100%.
Лінійна іржа інтенсивніше проявляється на ранніх посівах
озимої і пізніх ярої пшениці. Інколи при значному розвитку лінійної
іржі недобір урожаю становить60–70%.
Бура іржа поширена в Лісостепу та на Поліссі. Утворюється на
листках у вигляді червоно-бурих подушечок(пізніше чорних). На
Україні збудник іржі зимує на посівах озимих культур. Протягом літа
утворюється кілька поколінь спор. Джерело інфекції– пирій, житняк.
У хворих рослин зменшується площа листків, знижується врожай на
20–30%.
Жовта іржа розвивається з весни до пізньої осені. Уражає всі
надземні органи злакових культур. У хворих рослин утворюються
лимонно-жовті подушечки, які в кінці вегетації чорніють.
Борошниста роса– збудник– гриб. Хвороба зернових, бобових
та інших культур. Захворювання виявляють всередині літа появою на
листі(частіше з верхнього боку) білого нальоту, який згодом стає
борошнистим, а ще пізніше набуває рожевого чи коричневого відтінку.
Уражене листя робиться крихким.
Інтегрована система захисту зернових культур.
Озимі зернові культури. Період освоєння сівозмін та
планування розміщення культур. Із метою обмеження шкідливості
хлібної жужелиці, злакових кліщів, кореневих гнилей, септоріозу,
фузаріозу колоса й зерна, фітонематод, однорічних і багаторічних
бур’янів проводять заходи: освоєння сівозмін із насиченням
колосовими культурами не більше40–50% і часткою колосових у
структурі попередників озимих до10–15%; вибір кращих поперед-ників, що забезпечують задовільний фітосанітарний стан(зайняті та
сидеральні пари, зернобобові, багаторічні трави, льон); вибір
рекомендованих сортів відносно стійких або витривалих до комплексу
шкідливих організмів.
Після збирання попередника. З метою формування
сприятливих умов для одержання своєчасних сходів, а також росту й
розвитку рослин, що зумовлює підвищення їх стійкості проти
шкідливих організмів– впроваджують вологозберігаючі системи
обробітку грунту та оптимальної системи удобрення з урахуванням
зональних умов, попередників, фітосанітарної та погодної ситуацій.
Допосівний період. Для зменшення забур’яненості поля,
знищення яєць, личинок та гусениць шкідників, що перебувають у
грунті, мишовидних гризунів, знищення запасу інфекції борошнистої
роси, іржастих хвороб, септоріозів– поля культивують та боронують у
міру з’явлення сходів падалиці й бур’янів з урахуванням вологості
верхнього шару грунту та погодних умов у допосівний період.
Для зменшення кількості озимої та інших видів підгризаючих
совок– випускають трихограму на початку масового відкладання яєць
метеликами другого покоління і через5–8 днів. Норма випуску в
перший строк– 30 тисяч самок трихограми, у другий залежно від
кількості яєць совок.
Із метою отримання здорового садивного матеріалу проводять
післязбиральне очищення, сушіння і сортування насіння та доведення
його до високих посівних кондицій відповідно до стандарту.
За1–15 днів до сівби. З метою захисту посівів від усіх видів
сажок, гельмінтоспоріозних і фузаріозних кореневих гнилей,
пліснявіння насіння, снігової плісняви– протруюють насіння
препаратами: віта вакс, байтан універсал, берет, дерозал, раксил,
бенлат, паноктин.
Для підвищення стійкості рослин проти вірусних хвороб та
інших шкідливих факторів, одночасно з протруєнням насіння
обробляють мікроелементами і регуляторами росту(емістимом С,
прометом400).
Період сівби. Для обмеження розмноження багатьох видів
шкідників, збудників хвороб та підвищення стійкості рослин проти
комплексу несприятливих факторів– сівбу рекомендується проводити
в середині оптимальних строків.
Із метою зниження чисельності хлібної жужелиці та інших
ґрунтових шкідників і оптимізації азотного живлення пшениці–
вносять аміачну воду або безводний аміак( 20–30 кг/га азоту) під
передпосівну культивацію після колосового попередника.
Фаза сходів третього листка(1-й етап органогенезу). Для
захисту посівів від цикадок, злакових попелиць, вірусних хвороб,
пшеничної та шведської мух, підгризаючих совок, хлібної жужелиці
– проводять обприскування(крайове, вибіркове в осередках розмно-ження шкідників або суцільне) такими препаратами: базудин, БІ-58
новий, вола тон, нурел Д, проти попелиць– карате, шерпу, арріво,
кінмікс.
Фаза осіннього кущення(2-й етап органогенезу). Для захисту
посівів від хлібної жужелиці(4–6 личинок на1 м²)– їх обприскують
тими самими препаратами, що й у фазі сходів.
Від борошнистої роси в районах її стабільного і сильного
виявлення за умов теплої тривалої осені посіви обприскують одним із
фунгіцидів: тілтом, корбелем, імпактом, байлетоном, рейдером,
рексом, топситном М тощо.
Фаза осіннього кущення(2-й етап органогенезу) та протягом
зими. Для захисту посівів від полівок та інших мишовидних гризунів
(3–5 колоній на1 га і більше) – у жилі нори розкладають зернові
принади, отруєні гліфтором. Також розкладають у наземний спосіб
восени, взимку та навесні бактородентициду зернового на відстані
10– 15 м один від одного та по одному в кожну нору.
Відновлення весняної вегетації. Ослаблені, зріджені, пошкод-жені хлібною жужелицею, пшеничними мухами та дротяниками
посіви підживлюють азотними добривами, прикореневим способом
(40–60 кг/га азоту).
Фаза весняного кущення(3-й етап органогенезу). Для захисту
посівів від бур’янів застосовують гербіциди: дікопур Ф, дезормон,
діален С, агритокс, базагран– новий, ковбой, гранстар, хармоні,
лонтрім, дікуран-форте.
Фаза виходу в трубку(4–7 етапи органогенезу). Проти
клопа-черепашки посіви обприскують одним із препаратів: волатоном
500, БІ-58 новим, карате, шерпою, мастаком, сумітіоном тощо. При
своєчасному проведенні обприскування часто обмежуються лише
обробкою крайових смуг посіву завширшки до100 м.
Проти борошнистої роси посіви обприскують фунгіцидами:
байлетоном, тілтом, імпактом, топсином М, альто, рейдером, рексом,
танго тощо.
Проти іржастих хвороб застосовують байлетон, тілт, імпакт,
тілт-преміум, альто400, арчер, фолікур, рекс, танго тощо.
Від церкоспорильозної кореневої гнилі пшениці посіви
обробляють бенлатом, фундазолом, спортаком, дерозалом.
Від септоріозу, гельмінтоспоріозних плямистостей посіви
обприскують байлетоном, тілтом, імпактом, спортаком, тілт-преміумом, арчером.
Фаза колосіння– цвітіння(8–9 етапи органогенезу). Для
захисту посівів від борошнистої роси, септоріозу, іржастих хвороб,
гельмінтоспоріозних плямистостей при сприятливих для їх
розвитку умовах посіви обприскують рекомендованими для4–7 етапів
фунгіцидами.
Від фузаріозу та септоріозу в роки з теплою та вологою
погодою посіви обробляють фолікуром, фолікуром БТ, імпактом.
Від п’явиць обприскують вогнища масового розмноження
шкідника пшениці одним із препаратів: золоном, БІ-58 новим, карате,
шерпою, фастаком, сумі-альфою тощо.
Фаза формування зерна(10-й етап органогенезу). Проти
злакових попелиць, хлібних жуків та трипсів посіви обробляють БІ-58
новим, золоном, карате, кінміксом, шерпою, фастаком, сумі-альфою.
Закінчення формування– наливання зерна(10–11 етапи
органогенезу). Від клопа-черепашки, хлібних жуків, хлібної
жужелиці, злакових трипсів, попелиць посіви обробляють інсекти-цидами, вказаними вище.
Достигання– повна стиглість зерна(12-й етап органогенезу).
У першу чергу в оптимально стислі строки слід збирати прямим
комбайнуванням пшеницю з високою якістю зерна( сильна, цінна), а
також найбільш заселену клопом-черепашкою й уражену фузаріозом
та іншими хворобами зерна. На полях під повторну озимину збирати
врожай рекомендується якомога раніше потоковим способом з
одночасним подрібненням і вивезенням соломи, негайним лущенням
стерні.
134
Післязбиральний період. Зерно очищують та просушують до
стандартної вологості14%. Розміщують його окремими партіями з
однаковим ступенем ураження фузаріозом.
Допосівний і посівний періоди. Для зниження чисельності
шкідників та бур’янів, знищення збудників хвороб необхідно
дотримуватись сівозмін, проводити лущення і зяблевий обробіток
грунту. Для захисту посівів ярого ячменю та пшениці від усіх видів
сажок, кореневих гнилей, пліснявіння насіння проводять протруєння
насіння із зволоженням або водною суспензією(10 л води на1 т)
одним із препаратів: байтаном, байтаном універсалом, бенлатом,
фундазолом, беретом, вітаваксом, дерозалом, раксилом тощо.
Проти сажок і кореневих гнилей вівса насіння протруюють
препаратами: бенлатом, фундазолом, вітаваксом.
З метою обмеження шкідливості шведських мух, смугастої
хлібної блішки, п’явиць, попелиць сівбу слід проводити в гранично
стислі строки на початку оптимального весняного періоду.
Сходи– 3-й листок(1–2 етапи органогенезу). Для захисту
посівів від смугастої хлібної блішки, шведських мух, п’явиць–
обприскування крайових смуг завширшки до100 м застосовуючи
децис, золон, карате, БІ-58 новий, сумі-альфу, волатон500.
Кущення(3-й етап органогенезу). Для боротьби з однорічними
дводольними бур’янами(10–50 шт/м²) для обприскування
застосовують один з гербіцидів: агрітокс; з однорічними дводольними:
базагран, базагран-новий, банвел, діален С тощо; з однорічними
злаковими: ілоксан, пума-супер; з однорічними та деякими
багаторічними дводольними: ковбой, крос.
Для захисту посівів пшениці та ячменю від клопа-черепашки
(3–4 особини на1 м²) обприскування БІ-58 новим, карате, сумітіоном,
ф’юрі.
При своєчасному проведенні обприскування(період масового
заселення посівів) часто достатньо обмежитися обробкою крайових
смуг завширшки до100 м.
Вихід у трубку(4–7 етапи органогенезу). Захист посівів від
личинок п’явиць проводять шляхом обприскування крайових смуг або
осередків інсектицидами, рекомендованими проти жуків у період
сходів.
Для захисту посівів пшениці та ячменю від борошнистої роси,
усіх видів іржі, септоріозу, гельмінтоспоріозних плямистостей
застосовують один із фунгіцидів: альто400, арчер, байлетон, байфідан,
бампер, імпакт, рекс, корбель, райдер, танго, тілт-преміум.
Овес проти борошнистої роси, іржі, септоріозу обприскують
альто400 або байфідоном.
Фаза колосіння(8-й етап органогенезу). Якщо в цей період
спостерігається зараженість рослин пшениці та ячменю борошнистою
росою, септоріозом, або плямистостями і складаються сприятливі
для їх розвитку погодні умови, ефективним є обприскування рослин
фунгіцидами, рекомендованими для фази виходу рослин у трубку.
Цвітіння– формування зерна пшениці та ячменю (9–
10 етапи органогенезу). Для захисту посівів від злакових попелиць
(15–25 особин на стебло) застосовують інсектициди: БІ-58 новий,
золон, карате, ф’юрі.
Проти личинок клопа-черепашки(понад дві особини на1 м²)
посіви обприскують карате, сумі-альфою, суміцидином, кінміксом.
На вівсі в період викидання волоті– формування зернівки
проти злакових попелиць(понад10–15 особин на стебло) та
вівсяного трипса(50–60 личинок на волоть) застосовують БІ-58
новий.
Повна стиглість зерна(12-й етап органогенезу). Для
зниження чисельності та шкідливості хвороб і шкідників необхідне
своєчасне збирання врожаю з негайним лущенням стерні.
Післязбиральний період. Із метою запобігання перезараження
зерна хворобами проводять очищення та просушування його до
стандартної вологості14%.
Кукурудза. Передпосівний період. У сівозміні кукурудзу слід
розміщувати після кращих попередників(озима пшениця і картопля),
повертаючи її на попереднє місце не раніше ніж через2–3 роки. Цього
достатньо для повного біологічного очищення грунту від більшості
хвороб.
Органічні і мінеральні добрива вносять із метою оптимізації
мінерального живлення рослин кукурудзи, а також підвищення
стійкості проти хвороб і шкідників. На підвищення стійкості рослин
впливають також і мікродобрива– сірчанокислий марганець і
сірчанокислий цинк.
Основний обробіток грунту спрямований на ефективне приду-шення шкідливих організмів і створення сприятливих для рослин
повітряного, водного і поживного режимів. Обробіток грунту включає
лущення стерні після колосових попередників, а після соняшнику,
кукурудзи та інших крупно стеблових культур– дискування і зяблеву
оранку. Глибока зяблева оранка сприяє знищенню джерел інфекції
пухирчастої та волотевої сажок, кореневих та стеблових гнилей,
хвороб листків та качанів.
Одним із важливих заходів, які запобігають розвитку хвороб та
шкідників кукурудзи, є протруювання насіння. Його проводять для
захисту насіння в період проростання від пліснявіння, кореневих і
стеблових гнилей, пухирчастої сажки. Протруювання здійснюють на
насіннєвих заводах, для цього використовують вітавакс200, (2 кг/т),
вітавакс200 ФФ(2,5–3 л/т), максим(1 л/т). Насіння обробляють
водяною суспензією препаратів або способом зволоження:5–8 літрів
води на1 т насіння. Протруювання проводять за2–3 місяці до сівби.
Ефективність протруювачів підвищується при використанні
плівкоутворюючих полімерів(метод інкрустації): полівінілового
спирту(ПВС) та натрієвої солі карбоксилметилцелюлози(NaКМЦ)
тощо.
Для захисту сходів від дротяників при чисельності понад
3–5 особин на1 м² у до посівний період насіння обробляють прометом
400,(25 л/т).
Під час внесення гербіцидів перед сівбою враховують тип
забур’яненості поля, грунтово-кліматичні та інші зональні властивості
вирощування кукурудзи, чергування культур у сівозміні, хімічні й
фітосанітарні властивості окремих препаратів. На полях, засмічених
злаковими бур’янами застосовують дуал, ерадикан, з негайним
загортанням у грунт на глибину7–8 см. На площах із змішаним
видовим складом бур’янів вносять комбінований препарат прім-екстра
або харнес.
Сівба. Для одержання дружніх сходів масову сівбу кукурудзи
проводять у стислі строки( протягом5–7 днів) після настання стійкої
середньодобової температури грунту на глибині10 см10–12°С.
Занадто ранні строки сівби кукурудзи призводять до пліснявіння
насіння, пізні– до втрати вологи, посиленого розвитку сажкових
хвороб, а також ризику неповного достигання качанів.
Післяпосівний період. Для підвищення польової схожості
насіння і знищення його пліснявіння, ураженості кореневими і стебло-вими гнилями в умовах недостатнього зволоження рекомендується
коткування грунту.
Для знищення однорічних бур’янів при їх проростанні після
сівби кукурудзи рекомендується дворазове боронування: після появи
сходів та у фазі2–3 листків. Під час вегетації можлива міжрядна
культивація на глибину6–8 см. Якщо до сівби вносили гербіциди, то
культивацію проводять на глибину4–6 см з метою запобігання
вивертання препаратів на поверхню грунту.
Із хімічних заходів проти однорічних та дводольних видів
бур’янів до появи сходів культури грунт обприскують одним із
препаратів: аценітом, дуалом, стомпом, харнесом.
Період сходів– 3–5 листків. При наявності в посівах 5–
10 шт./м² і більше однорічних бур’янів, для обприскування засто-совують гербіциди: базагран, базагран– новий, банвел тощо.
Проти коренепаросткових бур’янів, при наявності2–3 шт./м²,
застосовують– діален С та інші рекомендовані препарати.
Проти багаторічних злакових видів– телл(40 г/га).
Період викидання волоті. Проти кукурудзяного метелика
випускають трихограму в два строки: на початку і в період масового
відкладання яєць шкідником. Норма при першому випуску– 50 тис.
самок на1 га, при другому– залежно від кількості яйцекладок на
100 рослин: до3-х кладок– 50 тис., 3–5 – 100 тис.,6–8 – 150 тис.,
понад8–200 тис. на1 га.
У період масового відродження гусениць і при пошкодженні
понад18–20% рослин посіви обприскують препаратами: арріво,
децисом, карате та іншими рекомендованими препаратами.
Збирання врожаю рекомендується проводити в стислі строки і
на низькому зрізі(8–12 см) зменшує чисельність гусениць
кукурудзяного метелика й ураженості качанів фузаріозом,
нігроспорозом, пліснявінням і сажковими хворобами.
Післязбиральний період. Відразу після збирання врожаю слід
провести дискування поля дисковими боронами в два сліди у
перпендикулярних напрямах, а після цього– зяблеву оранку, що
сприяє зменшенню чисельності кукурудзяного метелика та поширення
хвороб. Зібрані качани підсушують на токах чи в спеціальних
сушарках до вологості не вище16%. Обмолот качанів насіннєвої
кукурудзи, калібровку зерна та доведення його до посівних кондицій
проводять на насіннєвих заводах.
Шкідники зерна і продуктів переробки під час зберігання.
Система захисту зернових запасів
Комірний довгоносик (Sitophilus granarius L). Належить до
ряду жуків, родини довгоносиків.
Зимують всередині зерна: жук, личинка і лялечка, а поза зерном
– жук, який ховається в глибину зернового насипу, у щілини стін і
підлоги або в землю під підлогою.
Яйця самка відкладає в зерно пшениці, жита, ячменю, вівса,
рідше в зерно кукурудзи, у вигризене нею заглиблення. Отвір
заливається потім рідиною, яка, тверднучи, утворює пробочку.
Пошкоджене довгоносиком зерно пшениці втрачає в масі до
50% і більше, а зерно кукурудзи– до23%, майже цілком втрачає
схожість, стає непридатним для споживання, бо може спричинити
розлад травлення і запалення кишок. Порушуючи оболонку зернини,
комірний довгоносик полегшує живлення кліщам і борошноїдам, які
не можуть живитися цілим зерном. Він переносить мікроорганізми, що
спричинюють самозігрівання і псування зерна яке зберігається.
Рисовий довгоносик (Sitophilus oryzae L). Належить до ряду
жуків, родини довгоносиків.
Розмножується як комірний довгоносик, відкладаючи яйця в
зерно по одному; всього самка може відкласти понад500 яєць. Дає до
3–4 поколінь у центральних областях і до4–5 в Криму. На півдні
розвивається і в польових умовах, заражуючи зерно в колосках.
Рисовий довгоносик порівняно з комірним більше
пристосований до живлення сухою їжею і може розвиватись у зерні
пшениці з вологістю до10%. Він багатоїдніший, ніж комірний
довгоносик, і пошкоджує рис, пшеницю, жито, ячмінь, кукурудзу,
сорго, висівки, сухарі, хліб, печиво, макарони, каштани і сухі яблука.
Борошняний хрущак (Tenebriomolitor L). Належить до ряду
жуків, родини чорнишів.
У неопалюваному приміщенні личинка зимує в щілинах, у на-сипу борошняних продуктів, де розвивається1-ше покоління шкід-ника. У теплих приміщеннях може бути2-ге покоління. Перезимувала
личинка весною заляльковується.
Жуки літають увечері і вночі та відкладають яйця на борошно й
інші продукти, у щілини стін, на поверхню мішків. Усього самка
відкладає в середньому близько300 яєць. Вони розвиваються від4-х
до19 днів; личинки– від280 до600 днів.
Личинки живляться переважно борошном і висівками, а також
крупою, крохмалем, печеним хлібом, сухарями. Личинки можуть три-валий час голодувати. Відомі випадки, коли личинки пошкоджували
дерев'яні частини будівель і тканину мішків. У природі личинки
трапляються іноді в торфі, який зберігається, в грунті і в деревині
пеньків.
Малий борошняний хрущак (TriboliumconfusumDuv.). Нале-жить до ряду жуків, родини чорнишів.
Зимує в холодних приміщеннях жук, і тут розвивається2–3 по-коління. У теплих приміщеннях розвивається цілий рік і дає до4-х по-колінь.
Жуки і личинки малого борошняного хрущака живляться
борошном, висівками, манною крупою та багатьма іншими про-дуктами.
Хлібний точильщик(StegobiumpaniceumL.). Належить до
ряду жуків, родини точильщиків.
Шкодять личинки. Вони пошкоджують крупу, локшину, мака-рони, сухарі, галети, тютюн, перець, чай та деякі інші продукти. У
продуктах після виходу жуків видно дрібненькі, діаметром до2 мм,
отвори.
Капровий жук(Trogoderma granarium Ev.). Належить до ряду
жуків, родини шкіроїдів.
Зимують тільки личинки, ховаючись у вузьких щілинах і трі-щинах стін зерносховищ. Заляльковуються всередині личинкової
шкірки, що лопнула. Лялечка при30°С розвивається4–5 днів.
Шкодять тільки личинки, які живляться зерном пшениці, яч-меню, вівса, кукурудзи, проса, сорго та їх продуктами переробки.
Пошкоджуються також макарони, печиво та інші борошняні вироби.
Борошняний кліщ (Acarussiro L.). Належить до класу павуко-подібних, підкласу кліщів, ряду акариформних, родини борошняних
кліщів.
Кліщ розвивається швидко: за оптимальних умов для розвитку
1-го покоління потрібно близько15 днів. Він не розмножується при
вологості зерна менш як13% і вологості борошна12%.
Борошняний кліщ пошкоджує зерно злакових культур, крупу,
висівки, борошно, різне насіння та інші продукти, що зберігаються.
Живлення зерном злаків та продуктами переробки їх найсприятливіше
для кліща, але він не може заглиблюватись у цілі, непошкоджені
зернини і проникає в них через тріщини або через пошкодження,
заподіяні зерну комахами.
Система захисту зернових запасів.
Профілактичні заходи.
1. Будівництво вдосконалених зерносховищ за типовими
проектами.
2. Регулярне прибирання складів, млинів, прискладової те-риторії та очищання транспортних засобів, тари і машин від решток
зерна та сміття.
3. Підтримання визначеної інструкціями та стандартами тем-ператури і вологості зерна.
Винищувальні заходи.
Механічний і фізичний методи боротьби.
1. Змітання або збирання промисловими пилососами
шкідників зі стін, підлоги та обладнання.
2. Очищення зерна.
3. Охолодження зерна відповідно до інструкцій про
зберігання. При температурі нижче10°С сповільнюється або
припиняється розвиток шкідників, а при0°С багато з них гинуть.
4. Використання відповідно до діючих інструкцій високих
температур для знезаражування сухофруктів, сухарів та деяких інших
продуктів.
5. Використання нових досягнень у фізичному методі
боротьби із шкідниками: гамма-проміння, струмів високої частоти,
вакууму.
Хімічні заходи захисту.
Для дезінсекції незавантажених складів застосовують вологу
аерозольну обробку та фумігацію.
Вологу дезінсекцію рекомендується проводити в приміщеннях
заражених нестійкими проти пестицидів шкідниками– кліщами-борошноїдами, вогнівками, молями тощо. Приміщення, в яких
виявлено комірні і рисові довгоносики, зерновий шашіль, хрущаки та
інші найбільш небезпечні і стійкі проти пестицидів шкідники,
доцільно піддавати фумігації або аерозольній обробці.
Незавантажені склади обробляють перед засипкою в них зерна
нового врожаю при температурі не нижче12°С, коли шкідники
знаходяться в активному стані. Для цієї мети використовують вен-тиляторні обприскувачі. Одночасно знезаражують прискладську те-риторію, зерноочисну техніку, інвентар, транспортери, дерев’яні щити
тощо. Перед обробкою проводять ретельну очистку приміщень та
обладнання.
Для вологої дезінсекції(крім обробки проти кліщів) використо-вують інсектициди: арріво, карате, суміцидин, фастак.
Допуск людей і завантаження складів дозволяється через строки
після обробки: карате– 72 год, фастак–20 днів, інші препарати– через
24 год.
Аерозольну дезінсекцію застосовують у тому разі, коли склад
заселений найбільш небезпечними видами твердокрилих, але
профумігувати його через недостатню герметичність чи близькість до
житлових приміщень(менше50 м) – неможливо. Роботи виконують за
допомогою спеціальних аерозольних генераторів.
Фумігація. Широко застосовується на хлібоприймальних під-приємствах, у колективних та насінницьких господарствах для об-робки складів, млинів, елеваторів, зерна насінного і продовольчо-фуражного призначення, борошна, крупи, сухих овочів та іншої
сільгосппродукції.
Фумігаційні роботи виконують із суворим дотриманням правил
безпеки, обумовленими відповідними інструкціями. У них визначені
також умови підготовки об'єктів до знезаражування і введення їх до
експлуатації після дезінсекції.
Комментарии
Отправить комментарий